реферат «Музична грамота (реферат)»

Завдання 26. Тональності Сі-мажор і соль-мінор.

У тональностях Сі-мажор і соль-мінор всіх видів співати від заданої тоніки гаму і всі головні тризвуки.

Співати в обох тональностях окремі звуки поступінно і стрибками на всі стійкі і нестійкі звуки.

Співати з нот такі музичні приклади:

Транспозиція. Нерідко музичний твір, написаний в одній тональності, необхідно виконувати в іншій тональності, бо він для даного голосу надто високий або надто низький. Точне перенесення творів з одної тональності в іншу називається транспонуванням, або транспозицією.

Щоб музичний твір транспонувати на якийсь інтервал вверх або вниз, необхідно: 1) визначити тональність, в якій написано твір, 2) визначити тональність, в яку необхідно транспонувати твір, і 3) виставити ключові знаки (якщо транспозиція робиться письмово) і практично перенести кожну ноту на відповідний інтервал. При цьому слід пам'ятати, що внутрішні співвідношення звуків у новій тональності, в мелодії і акордах повинні повністю зберегтися. Ноти, які не мали випадкових знаків у вихідній тональності, не матимуть їх і в новій тональності. І навпаки: якщо у вихідній тональності нота була випадковим знаком, вона матиме випадковий знак і в новій тональності. При транспозиції обов'язково повинна зберегтися не тільки ступенева, ллє й тонова величина всіх інтервалів.

Завдання 27. Двоголосний спів по нотах.

Хоровий спів російського, українського, а також багатьох інших народів СРСР за своєю природою є багатоголосним. Більшість хорових творів композиторів-класиків і радянських композиторів є багатоголосною. Тому набуття навиків багатоголосного і насамперед двоголосного співу з нот є дуже важливою справою.

При багатоголосному викладі хорового твору мелодія кожного окремого голосу називається партією. Паралельний виклад всіх партій твору називається партитурою. Найпростіші двоголосні партитури викладаються здебільшого на одному нотному стані. В цьому випадку ноти верхнього голосу записуються з паличками вверх, а ноти нижнього — з паличками вниз. Складні двоголосні, а також багатоголосні партитури записуються на двох і більше нотних станах, що об'єднуються спільними тактовими рисами, які пересікають всі нотні рядки. Нижче наводиться початок хору «Весняний ранок» Ц. Кюї як приклад триголосної партитури, записаної на трьох рядках.

У двоголосному співі з нот, починаючи з цього завдання, 'необхідно вправлятися регулярно, паралельно з роботою над наступними завданнями. Музичний матеріал можна брати із зб, «Сольфеджио для педагогических училищ» В. Дронова і М. Румера (ч. 2, М., Учпедгиз-Музгиз, 1952). У першу чергу з цьо­го збірника доцільно використати № 12, 13, 15, 16, 18, 20, 22, 25, 27, 28, 30, 31 і т. д.

Завдання 28. Розмір ⁶/₈.

Як відомо, розмір ⁶/₈ є складним розміром. Складний такт ⁶/₈ складається з двох простих тактів по ³/₈ і тому має одну сильну частку—першу і одну відносно сильну—четверту. Інші частки в цьому такті є слабкими.

Твори в розмірі ⁶/₈ диригуються на 6 тільки в тому випадку, коли темп їх є дуже повільним. При швидших темпах твори в даному розмірі диригуються на 2. В цьому випадку помахи руки відмічають початок кожного простого такту.

Співати з нот такі музичні приклади з тактуванням на 6:

Співати з нот такі музичні приклади спочатку у більш повільному темпі з тактуванням на 6, а потім у справжньому темпі з тактуванням на 2:

Перемінний лад. У музичних творах нерідко об'єднуються елементи різних ладів, здебільшого двох ладів. Лад таких творів називається перемінним. Найчастіше зустрічається об'єднання паралельних мажору і мінору, які на відміну від інших видів перемінного ладу називають паралельно-перемінним ладом. Об'єднання саме паралельних тональностей полегшується завдяки цілковитій спільності їх звукового складу.

Всі сім звуків ладу у мажорі і паралельному мінорі (натуральному) є спільними. У творах, лад яких є перемінним, тональність (лад) в тій чи іншій їх частині визначається здебільшого основним стійким звуком і характерними для даного ладу інтонаціями, співвідношеннями звуків.

Об'єднання паралельних тональностей у різних творах має різні форми. Іноді твір починається в мажорі, а закінчується в паралельному мінорі (приклади 197, 198 та ін.) або навпаки — починається в мінорі, а закінчується в паралельному мажорі (приклад 200). У багатьох радянських масових піснях заспів написаний в одній тональності, а приспів у паралельній («Ми за мир» С Тулікова). Дуже часто відхилення в паралельну тональність робляться в середині твору (приклади 203 і 204).

Перемінний лад даного типу дуже характерний для російських народних пісень, а також,для творів російських композиторів.

Завдання 29. Паралельно-перемінний лад.

Співати гами і головні тризвуки паралельних тональностей до — ля, соль — мі, фа — ре, ре — сі, сі — соль-діез, весь час порівнюючи мажор і паралельний мінор.

Співати окремі звуки тих же паралельних тональностей поступово і різними стрибками, настроюючись поперемінно в мажорі і паралельному мінорі.

Завдання 30. Тональності з трьома ключовими знаками.

В тональностях Ля-мажор, фа-мінор, Сі-мажор і до-мінор співати від заданої тоніки гаму і всі головні тризвуки (в мінорі всіх видів).

У кожній з чотирьох тональностей співати окремі звуки посгу-пінно і стрибками на всі стійкі і нестійкі.

Співати з нот такі музичні приклади:

Завдання 31. Тональності з чотирма ключовими знаками.

У тональностях Mi-мажор, до-діез-мінор, Ля-бемоль-мажор і фа-мінор співати від заданої тоніки гаму і всі головні тризвуки (в мінорі всіх видів).

У кожній з чотирьох тональностей співати окремі зв^ки поступово і стрибками на всі стійкі і нестійкі.

Співати з нот такі музичні приклади:

Модуляція. Тональність багатьох музичних творів не залишається незмінною на протязі всього твору, а змінюється часто навіть по кілька разів. Перехід з однієї тональності в іншу називається модуляцією. іКожна тональність, крім паралельної в натуральному виді, відрізняється від будь-якої іншої звуковим складом, а тому модуляція в нотному записі позначається випадковими знаками або переміною ключових знаків в середині твору.

Далеко не у всі тональності модуляція переходить однаково легко. Найприродніший для слуху перехід здійснюється в тональності, більшість звуків яких є спільними для обох тональностей, а саме: у паралельну тональність (всі сім звуків спільні) і в тональності, що відрізняються від даної одним ключовим знаком (шість звуків із семи є спільними). Ці тональності називаються найближчими. У музичних творах модуляції особливо часто здійснюються саме в споріднені тональності. Спорідненість тональностей буває і більш далекою.

Завдання 32. Модуляція і відхилення у споріднені тональності.

Під час співу прикладів з модуляціями дуже важко визначити момент модуляції, нову тональність, настроїтись в ній і співати потім звуки, виходячи з настройки в новій тональності (Приклади 225—227).

Співати з нот такі музичні приклади з модуляціями:

¹ Клавіатура на рисунку зображена неповністю.

¹ Унісон — один звук.

¹ Наприклад, позначення «швидко» або «голосно» не говорять про точну швидкість або ступінь голосності виконання.

¹ Для точного позначення темпу використовується прилад, що називається метроном. Останній являє собою невеликий дерев'яний ящик, всередині якого є заводний механізм і маятник з пересувною гиркою. Позаду маятника є шкала з цифрами, що показують число коливань маятника за хвилину при відповідному положенні гирки. Для того, щоб точно позначити швидкість виконання, поряд з позначенням темпу ставлять певну довгість, знак рівняння і цифру (наприклад,
= 100). При встановленні гирки на рівні даної цифри кожний удар маятника відраховує відповідні тривалості (в даному випадку чверті) у потрібному темпі.

¹

Простими називаються інтервали, що не виходять за межі октави. Інтервали, що ширші октави, називаються складними.

¹ Мажорна тональність звичайно пишеться з великої букви, а мінорна — з малої.