реферат «1. Податки в системі фінансових відносин підприємства. 2. Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємств (реферат)»

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни “Фінанси підприємства”

1. Податки в системі фінансових відносин підприємства

Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподат­кування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, не­обхідності вирішення конкретних економічних і соціальних за­вдань.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з прийнят­тям 25 червня 1991 p. Закону «Про систему оподаткування». У ньому були визначені принципи побудови і призначення системи оподатку­вання, перелік податків, зборів (обов'язкових платежів), платники та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність подальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 p. було прийнято другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій варіант цього закону Верховна Рада України прийняла 18 лютого 1997р.

В останньому варіанті закону дається більш повне і чітке визна­чення принципів побудови системи оподаткування; поняття системи оподаткування, платників податків і зборів, об'єїста оподаткування;

обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів подат­ків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних ці­льових фондів.

Система оподаткування — це сукупність податків і зборів, (обоє 'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установле­ному відповідними законами держави.

Законом «Про систему оподаткування» визначено такі важливі принципи її побудови:

— стимулювання підприємницької виробничої діяльності та ін­вестиційної активності;

— стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

— обов'язковість;

— рівнозначність і пропорційність;

— рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискри­мінації;

— соціальна справедливість;

— стабільність;

— економічна обгрунтованість;

— рівномірність сплати;

— компетентність;

— єдиний підхід;

— доступність.

На жаль, не всі з перелічених принципів реалізуються в сучасній податковій політиці, у практичній реалізації законодавчих актів що­до окремих податків.

У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподат­кування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.

На рис1. зображено підсистему оподаткування підприємств, на підставі Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лю­того 1997 p., а також пізніших доповнень до нього.

Підприємства — суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори.

Загальнодержа­вні податки і збори включають:

— прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за зем­лю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)];

— непрямі податки [податок на додану вартість (ПДВ), акци­зний збір, мито];

— збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держа­вного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори;гербовий збір);

— відрахування на фінансування автомобільних доріг, державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької дія­льності.

Місцеві податки і збори включають:

— два податки (комунальний податок і податок з реклами);

— різні збори (за право використання місцевої символіки; за пар­ковку автотранспорту; за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що прямує за кордон; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок та ін.).

Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення і роз­витку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Час­ті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, ос­новним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатня регулююча функція основних податків. По-третє, система в ці­лому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнені.

Кінцевим результатом діяльності підприємств як суб'єктів господарювання є отриманий ними валовий дохід, що відображує заново створену вартість. Валовий дохід визначається як різниця між виручкою від реалізації, матеріальними і прирівняними до них витратами.

Чистий дохід нарівні підприємства має кілька форм, у тім числі форму прибутку. На прибуток впливає такий елемент валового доходу, як заробітна плата.

Оскільки прибуток визначається як різниця між обсягом реалізації і собівартістю продукції (робіт, послуг), на формування прибутку справляє вплив і державна політика щодо визначення собівартості, її формування.

Вибір об'єкта оподаткування (валового доходу чи прибутку) є достатньо принциповим і залежить від багатьох обставин. Використання для обчислення податку валового доходу чи прибутку в обох випадках має як позитивні сторони, так і недоліки. При цьому необхідно враховувати особливості визначення валового доходу і прибутку, виходячи з чинних законодавчих і нормативних документів.

Досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить, що об'єктом оподаткування здебільшого є прибуток підприємств. Податок на прибуток належить до тих податків, з допомогою яких активно реалізується регулююча функція щодо виробництва, інших сфер господарської діяльності. Фіскальній функції податку на прибуток належить другорядна роль.

Виробничо-господарська діяльність суб'єктів господарювання пов'язана із залученням значних матеріальних ресурсів. Ефективність їх використання справляє безпосередній вплив на результати фінансово-господарської діяльності підприємств. В ефективному використанні цих ресурсів заінтересоване й суспільство в цілому. З метою ефективнішого використання ресурсів, що є в розпорядженні або у власності суб'єктів господарювання, держава може встановлювати відповідні податкові платежі.

До платежів за ресурси, передбачених податковим законодавством України для суб'єктів господарювання, можна віднести: плату (податок) за землю; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; податок на нерухоме майно (нерухомість); збір за спеціальне використання природних ресурсів (лісовий податок, плата за воду, плата за корисні копалини); збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Вплив цих платежів на результати фінансово-господарської діяльності підприємств досягається через розподіл прибутку і формування собівартості. Зменшення суми вказаних платежів якщо вони здійснюються за рахунок прибутку, збільшує обсяг чистого прибутку. Якщо вказані платежі відносяться на собівартість, то їх скорочення зменшує поточні витрати господарської діяльності, що в кінцевому підсумку збільшує обсяг прибутку.